Китай використовує економічні проблеми Росії по повній програмі

  • Група vkontakte:

Китайська Народна Республіка — партнер, м’яко кажучи, незвичний. У своїх відносинах з нафтогазовою галуззю Російської Федерації вони підтвердили це неноднократно. Китай вміло застосовує до використання можливості, які демонструють йому помилки російських політичних голів та керівників державних нафтових і газових компаній.

У 2004 році «Роснефти» досить сильно були потрібні фінансові кошти, щоб профінансувати придбання активів полеглого ЮКОСа. Підтримку надали тільки китайці — ніхто інший надавати фінансові кошти для завідомо сумнівною операції не виявив бажання. Підписавши контракт з Китаєм, «Роснефть» змогла отримати одноразово 6 млрд американських доларів у вигляді передоплати, а China National Petroleum Corp. (CNPC) — 48,4 мільйона тонн російської нафти з поставками залізницею, розподіленими до 2010 р.

Але умови даного контракту, якими поспішно согласілість в Москві, стали з’являтися для «Роснефти» упущеною вигодою. На нараді у президента Російської Федерації в серпні 2007 року тодішній директор компанії Сергій Богданчиков висунув скаргу, що на реалізації кожної тонни нафти в Китайська Народна Республіка втрачає 40 американських доларів в порівнянні з експортом через Новоросійськ або Приморськ.

У Москві прийняли рішення звернутися з вимогою переглянути контрактну вартість, погрожуючи китайцям розривом угоди і відмовою від зведенні відводу від траси нафтопровідної системи ССТО до рубежу КНР. В Пекін з таким ультиматумом направили спочатку віце-прем’єра Олександра Жукова, а після цього прем’єра Віктора Зубкова. За розповідями учасників переговорів, першому в Китаї відповіли щось типу: «Які можуть бути рахунки серед друзів? Хіба ми не допомагали вам з ЮКОСом? ». Зубкова, однак, намагалися почути, але в результаті погодилися — як би в насмішку — підняти вартість всього на 67,5 цента за барель, точніше, на 5 американських доларів за тонну.

В якості наступного сюрпризу для «Роснефти» китайці самостійно перерахували вартість за контрактом, що був укладений в 2009 році. Нафта надається в Китай вже не залізницею, а щодо відведення від ССТО. Китайці стали обурюватися тим, що у вартості враховувалися транспортні витрати під видом тарифу ССТО, але даний тариф був єдиним, мережевим, не залежних від відстані. Керівник «Транснафти» Микола Токарєв в той час висував скарги, що такий тариф був пільговим — ні здатний покрити навіть операційні витрати на прокачування нафти, не проводячи вже розмова про відшкодування капітальних витрат на зведення системи.

Китайська Народна Республіка прийняла рішення оплатити тільки половину пільгового мережевого тарифу, так як до відводу до рубежу нафту проходила тільки половину траси ССТО. І тільки відчайдушні переговори на високому рівні привели до того, що самопроголошена знижка була незначно знижена, хоч і не пропала зовсім.

Варіант нормально проводити роботу з негативними клієнтами подібного типу відомий здавна: диверсифікація ринку. Монопсония — обстановка, коли присутня всього один набувач на деяку кількість продавців — нічим не позитивніше монополії продавця. Однак для компаній Російської Федерації подібний варіант є неприйнятним одночасно за кількома ознаками.

В першу чергу висновок експортних потоків нафти і газу в держави Азії на противагу традиційним ринкам в західних країнах став частиною геополітичної стратегії уряду Російської Федерації. Для досягнення такої мети Кремль готовий і поступитися економічними міркуваннями (дефіцит рентабельності проектів) та взяти на себе труднощі з проведенням роботи з важкими покупцями.

У другу чергу умови вже давно диктує Китайська Народна Республіка, яка дотримується незаперечною тактики, яку мається можливість називати «стрибок із засідки». Вона здатна припускати вичікування таких моментів, коли не зовсім продумані дії (дурість і жадібність) відповідальних за прийняття якого-небудь рішення осіб заводять державні компанії Російської Федерації в глухий кут, з якого не надано можливості вибратися без сторонньої фінансової підтримки. А вже американської валюти в Китаї зібралося предостатньо. Як раз подібний прийом був прийнятий до використання при проведенні початкового нафтового контракту з «Роснефтью» в 2004 році.

Іншим разом КНР надав допомогу компанії «Роснефть» фінансовими засобами два роки по тому, коли у неї були відсутні кошти на придбання «Удмуртнефть» у ТНК-ВР. Зі слів чиновників Міністерства енергетики, найвищу вартість запропонувала угорська MOL, але лідером все одно стала заявка Sinopec. Це можна було пояснити тим, що вона надавала обіцянку передати компанії «Роснефть» 51 відсоток новопридбаної «Удмуртнефть» з оплатою в розстрочку з перспективних прибутків. У підсумку крупний пакет доходної нафтовидобувної компанії виявився в руках Китаю, хоча на той момент на можливість китайського проникнення в «Нафтогаз» Російської Федерації в Москві дивилися без особливого ентузіазму.

Теги: ,

Схожі записи:


Завантаження...