Розмова Путіна з Порошенком — не припинення війни, а лише коротка передишка

Розмова Путіна з Порошенком — не припинення війни, а лише коротка передишка
Оценить

Після п’ятнадцяти хвилин розмови у французькій Нормандії Порошенко і Путін якось вдало зійшлися в трьох питаннях.

По-перше, Москва шле посланця до Києва. Очевидно, мова не йде про безпорадному Михайла Зурабова або Володимир Лукін, якого з насмішкою послали раніше в Київ для «запобігання революції». Ймовірно, це фігура, яка порівнянна з Владиславом Сурковим. Вона повинна бути готова до детального і проникливого обговорення всіх нюансів в конституційній реформі. Росія тим самим має намір бути стороною, яка бере участь у визначенні та побудові майбутньої конституційної архітектоніки в українській державі. Наївно або амбітно? Тепер дуже багато залежить від того, як парламентера сприймуть на берегах Дніпра в Києві і наскільки президент Порошенко і його уряд можуть враховувати різні «побажання» від «доброго слідчого».

Друге питання як би супровідний, що стосується анулювання рішення Ради Федерації про дозвіл використання російських Збройних Сил за межами країни. Це вже якась гарантія, що війни все ж не буде. Іншими словами, мова про те, щоб опустити револьвер з скроні братської держави. Це стане сильним сигналом до сепаратистам: мовляв, нашої підтримки не чекайте.

Ну і третє питання про спільне закриття кордону. Москва начебто погоджується на припинення неофіційною технічної підтримки сепаратистам, якої, згідно офіційній риториці, і не було зовсім. А значить, чекати реальні зрушення навряд чи тут варто. Однак за умови відмови від військового вторгнення східний український сепаратизм робиться повністю маргінальним. Москва в цій ситуації може робити лищь один крок в якості подяки «ополченцям» за їх сприяння плану «примусу київських властей до діалогу»: домовитися на амністію (хоча, ймовірно, вона буде досить обмежена, оскільки ситуація вже далеко зайшла), а для так званих «непримиренних»-швидко підготувати деякі безпечні шляхи їх відходу (Порошенко вже заявив, що з «Абвер» і «стрілками» розмови будуть короткими). Президент Росії доручив її прикордонній службі ФСБ посилити охорону держкордону з Україною для уникнення незаконних перетинань і переходів. Розуміння ж законності у Києва і Москви, м’яко кажучи, не зовсім сходиться, значить, нічого, крім декорації, тут немає.

Тому підстави для оптимізму ріденькі. Про це свідчить і тривожний грузинсько-російський досвід. Михайло Саакашвілі з приходом до влади в ході «революції троянд» перший візит здійснив до Москви. Володимир Путін проговорив з ним близько 3 годин. Після бесіди Кремль назвав Михайла Саакашвілі відповідальним політиком і партнером, з яким можна говорити предметно і відверто. Тоді Саакашвілі сам зізнавався, що їхав «з простягнутою рукою» до Москви. Протягувати йому руку довго не треба було: скоро почалися різке похолодання міждержавних відносин і торгові війни, супроводжувані шпіономанією. Як результат, стався розрив дипломатичних відносин та справжня війна.

В українському ж кризі Кремль, на відміну від зіткнення з Грузією, прийняв рішення діяти з кінця і прихопити спочатку Крим. Тепер же деякі кремлівські голови хочуть, щоб Петро Порошенко приїхав до першопрестольну з «простягнутою рукою».