У РФ включили «режим мовчання» на тему України

  • Група vkontakte:

На сході України намітилася небезпечна тенденція до відновлення бойових дій. У всякому разі, майже по всій лінії зіткнення українських військових з проросійськими сепаратистами почалися вогневі контакти, що підтверджують тривожні звіти ОБСЄ. Про це пишуть українські засоби масової інформації, про це говорять їхні західні колеги, про це віщають навіть мас-медіа  Донецької та Луганської народних республік. Тільки російські медіа-майданчики продовжують радувати своїх читачів, слухачів і глядачів безтурботним контентом, в якому ні слова про відновлення боїв на Донбасі.

Частково це через травневі свята, коли підготовка до відзначення 70-ї річниці перемоги над фашизмом зайняла практично всю увагу. Ця тема червоною ниткою проходить в російських ЗМІ відсунувши на другий план навіть антиукраїнську риторику. На думку політологів, офіційний Кремль або продумує нову стратегію проти «братньої» держави, або просто не визначився у своїх діях і тому дотримується «режиму мовчання».

Фактично, сьогодні українська криза висвітлюється в російських ЗМІ якось за інерцією. Ні яскравих і кривавих репортажів, фактично залишилися в минулому «звірства карателів» і «злочини київської хунти». Більше того — в п’ятірці найбільш часто згадуваних посадових осіб РФ потрапив міністр сільського господарства Олександр Ткачов. Це є наочним свідченням, що медіа-ефір Росії поступово повертається до внутрішньої проблематики.

Звичайно, час від часу в різних передачах з’являються крикливі спікери і ведучі, які всіляко таврують нинішній уряд і президента України. Але з позитивних тенденцій можна відзначити поступове поява на таких телешоу помірних критиків нинішньої політики офіційного Кремля. Причому, їм дають слово, що не освистують і не ображають. Просто зразок демократичною медіа-політики.

Зрозуміло, окремі теми досі іноді згадуються. Прикладом тому є одеська трагедія 2 травня 2014, коли 48 людей загинули в Будинку профспілок. Але тут критику з боку російських медіа можна сміливо назвати навіть доречною, так як навіть західні правозахисні організації у своїх звітах фіксують небажання української влади належним чином розслідувати цю злочину. Тому, такі відеосюжети можуть претендувати на об’єктивність, а не на пропагандистський штамп. І навіть у цьому випадку політологи відзначають, що обговорюється українське минуле, але не сьогодення і тим більше, не майбутнє.

З одного боку, зниження градуса пропаганди могло б викликати якусь дискусію в російському суспільстві. Адже саме зараз багатьох хвилює питання як будуть розвиватися події в Україні: на шляху чергової повномасштабної військового конфлікту або по шляху показушного примирення сторін. Причому, другий варіант воліють практично всі сторони: і Україна, і західні країни, і навіть Росія. Хіба тільки, бойові загони ДНР і ЛНР нема за мир. Інакше вони остануться не при справах. Але з іншого боку, така дискусія навіть не ведеться. По суті, українську тему обговорюють лише радикальні однодумці, яких вкрай мало в російському суспільстві.

Схожі записи:


Завантаження...