Біженці з України: Думали, що летимо в Анапу, а опинилися в Бурятії

  • Група vkontakte:

Дика метушня, за висловом журналіста, автора статті на головному порталі Бурятії «Газета РБ», яка утворилася навколо зустрічі приїжджаючих «погостювати» українських біженців з південного сходу України, виникла через що метушаться зустрічаючих. У їх числі були представники преси, Міністерства соцзахисту, одягнених в білі жилетки і постійно пересуваються по залу прильоту, близько трьох десятків поліцейських, які охороняли зону проходу, і водії восьми автобусів для доставки прилетіли українців в санаторій «Світлий».

Як тільки літак приземлився, все зайняли свої місця, метушня припинилася і втомлені пасажири пішли по коридору, енергійно вітаючи що зустрічали людей, незважаючи на пекуче сонце, яке виявилося для них вельми несподіваним, посміхаючись і викрикуючи українською мовою вітання у відповідь на «Ласкаво просимо!» зустрічаючих.

Втомлені від переживань і девятичасового перельоту із Сімферополя люди не відразу поспішили до чекав їх автобусам. Багато хто хотів подихати повітрям, просто подумати про те, що трапилося. Деякі були в розгубленості від того, куди несподівано для себе потрапили, думаючи, що летять в Анапу.
Серед тих, хто прибув в Улан-Уде, були немовлята, літні люди, вагітні жінки, молоді люди і літні. Для всіх це була втеча від війни. Залишивши свої будинки і майно і з легкими пожитками, а то і зовсім з одними документами, а багато людей бігли від пережитого жаху, залишивши в зоні бойових дій своїх чоловіків, які борються на стороні ополчення. Одна дівчина, що має на руках двох маленьких дітей, розповіла про це «Газеті РБ».

Незважаючи на те що зустріли прибулих дуже добре, всі задоволені організацією зустрічей та «трішки занадто ввічливими» кураторами, ніхто не збирається залишатися в гостинній Бурятській республіці. За словами батька багатодітного сімейства, що прилетів з України, ще не всі оговталися від пережитого, оскільки тільки вчора покинули територію бойових дій, де гинуть не тільки військові і ополчення, а, що найстрашніше, мирні, ні в чому не винні люди.

Але як тільки припиниться війна, а інакше події в Україні ніхто не називає, люди хочуть повернутися на батьківщину, до своїх будинків, можливо вже зруйнованим, відновлювати мирне життя, яку в них забрали.
Люди переживали, що не зможуть знайти для себе роботу по спеціальності, як, наприклад, одна вчителька української мови, а шахтар турбувався про свою роботу. Людям потрібна робота і можливість прогодувати себе і свої родини. У представників Міністерства соцзахисту є своя програма з розміщення та працевлаштування біженців, але вона не оголошується, а тільки знайомлять за фактом з поточним моментом.

Прибулі в Улан-Уде українські громадяни цілком задоволені організацією зустрічі, і якби не трагічні події, що змусили людей покинути рідні місця, все було б добре, а так, за висловом одного з прибулих, «все одно» …

Схожі записи:


Завантаження...