Відпочинок в Криму: тиснява на пляжах і «здирництво»

Відпочинок в Криму: тиснява на пляжах і «здирництво»
Оценить

Ворота Криму — Сімферопольський ж/д вокзал — кожен день «ковтає», за підрахунками чиновників, близько 30-35 тисяч приїжджих. Плюс ще кілька тисяч авто і авіатуристів. Офіційно кажуть про приріст відпочиваючих на 10-12 відсотків у порівнянні з минулим роком. Відображення вокзального пожвавлення — місцеві пляжі. Ще якихось три тижні тому в Алушті поруч зі мною морські хвилі розсікали одиниці. Тоді як сьогодні в куточку цього ж курортного міста з ранку прибережна смуга кишить людськими тілами. Що чекає відпочиваючих в Криму? 

Пропуск на пляж — постанова кримського парламенту

Професорський, чи ще, як його називають, Робочий куточок я вирішив «проінспектувати» зовсім невипадково. У лютому цього року його набережну рвучкі шторми добряче «відшмагали». Як результатат — у деяких місцях на асфальті, перед спуском на одну із пляжних карт, себто ділянку пляжу між двома пірсами, утворилось величезне урвище, оголивши підземні кабелі й труби.

Правда, ще до початку курортного сезону комунальні служби те провалля у Професорському куточку начебто капітально залатали. Хоча після нещодавніх злив воно знову нагадало про себе — по краях помітно просіла і перекособочилась тротуарна плитка. Утім особливих незручностей для пляжників, як я переконався, це не створює. Інша справа — самі пляжні території.

Більш–менш комфортно на лікувальних і оздоровчих пляжах, яких у тій же Алушті та й загалом на всьому Південнобережжі більшість. Вони, нагадаю, закріплені за конкретними санаторіями, пансіонатами та іншими рекреаційними закладами. Вхід туди вільний лише для власника відповідної санаторної книжки чи ще якоїсь «ксиви», приміром, посвідчення ветерана війни.

Так само законно обмежений доступ на пляжі, що підпорядковані дитячим оздоровчим таборам. Вас ніхто не загальмує, точніше, не вимагатиме грошей за вхід, лише біля хвіртки пляжу загального користування або ж комунального. Але там «забивати» місце бажано якомога раніше. І треба бути готовим до того, що намулювати боки на «халявному» березі (на деяких алуштинських пляжах замість змитої штормами гальки і піску насипали звичайний щебінь) доведеться буквально пліч–о–пліч із сусідами.

Комфортніше відпочиватиметься хіба що на орендованому пляжі або ж при готелі. На один із них ми й потрапили позаминулих вихідних. Охайна, з новенькими лежаками, кабінками й туалетами територія — одне задоволення. Але тільки–но почали роздягатись, як почув: «Чоловіче, негайно підійдіть сюди!». Підійшов. «А ви бачили на вході, що у нас всі послуги платні?». — «Бачив» — «За лежак платіть 20 гривень» — «А якщо він мені не потрібен?» — «Тоді за перевдягальню — 10».

Користуватися нею я не збирався, тож «перетягування каната» між мною і пляжним стражем тривало хвилин п’ять. Зрештою, на свою користь я навів положення минулорічної «пляжної» постанови кримського парламенту. У ній чітко прописано, що лише третину пляжу її господар може заставити своїми лежаками, шезлонгами, решта — для таких, як я, «альтернативників». Мої аргументи опонента, може, і не переконали, але він зрозумів, що суперечка безперспективна. Тож, невдоволено махнувши рукою, переключився на інших потенційних жертв свого надокучливого сервісу.

«Болгарка» як аргумент міністра

Доступність пляжних територій досі окремою темою циркулює в місцевих медіа й урядових кабінетах. Позаяк банальний «шкурний» інтерес різного штибу ділків і чиновників продовжує брати гору над декларативними абстракціями на кшталт «імідж Криму» і таке інше. Очільники автономії начебто на боці пересічних громадян і гостей півострова (на носі ж бо вибори).

Ще на початку курортного сезону голова кримського уряду Анатолій Могильов попередив мерів прибережних міст і селищ щодо їхньої­ персональної відповідальності за відкритість громадських пляжів. «І якщо хто цього не розумітиме, — наголосив пан Могильов, — будемо витягувати просто на місце, показувати, що у тебе там (на пляжі. — Авт.) стоїть». Він також закликав журналістів допомогти збирати факти незаконних поборів на пляжах, перекриття проходів до моря і самовільної забудови прибережної захисної смуги.

Активно заходився впроваджувати у життя пляжну політику свого шефа міністр курортів і туризму Криму Олександр Лієв. На своїй сторінці у «Фейсбуці» він навіть повідомив, що заради цього придбав «болгарку» і хотів було власноруч нею скористатись біля Нікітського ботанічного саду.

Хай там як, а комісія під орудою заповзятого пана Олександра час від часу і справді організовує публічні, зазвичай із запрошенням місцевих медіа, перевірки на місцях, реагуючи таким чином на звернення громадян на відомчу «гарячу лінію» (її телефон: 0 800 500 222 є навіть на сайтах туроператорів). Усього ж на момент написання цих рядків було здійснено близько півсотні таких заходів. Ефект вагомий — демонтаж 21 конструкції, що перешкоджала проходу до моря, та призупинення у курортних регіонах 17 будівництв.

«Черепашковий» стимул

Окрім профілактичної «болгарки», пан міністр цілком слушно практикує і заохочувальні «черепашки». Останнє — тутешній креатив у вигляді особистого підняття очільником туристичного міністерства на кращих пляжах прапорця із зображенням черепашки. Кількість плазунів відповідає рівню сервісу. Так, нещодавно Олександр Сергійович сертифікував аж чотирма «черепашками» у Гаспрі комунальний пляж, а також зони відпочинку парк–готелю «Марат» і санаторію «Україна».

Раніше автор цих рядків став свідком аналогічної міністерської церемонії у селі Рибаче, що за тридцять кілометрiв на схід від Алушти. Щоправда, тутешній сільський пляж удостоївся лише однієї «черепашки». Але й це — неабиякий прогрес, враховуючи, що останні одинадцять років санітарні лікарі взагалі не давали дозволу тут купатись. Адже неочищені каналізаційні стоки скидали просто в море, перетворюючи курортний край ледве не в зону екологічного лиха. На почаку літа нарешті завершили капітальний ремонт очисних споруд Рибачого, на що з кримського бюджету було виділено декілька мільйонів гривень.

Здавалось би, всі проблеми мальовничої місцини далеко позаду, і місцевий, і приїжджий люд може спокійно хлюпатись у чистому морі на всьому відрізку від Сонячногірського до Рибачого. Проте не все так просто. «Хочеться, звичайно, сподіватись, — розповіла «УМ» голова створеної торік (до речі, саме через затяжне неблагополуччя у пляжній зоні) громадської ради села Ольга Забродіна, — що ситуація зміниться на краще. Але ж до центральної каналізації підключені ті кафе, що працюють на набережній цілком законно. Таких приблизно 10 відсотків. Решта не мають жодних дозволів, до каналізації, звісно, не підключені.

Ці об’єкти належать приїжджим, які на літо орендують прибережні ділянки у місцевих мешканців. Їх цікавить лише чистий навар. Заставили своїми ларками геть увесь пляж. Учора двоє депутатів, знаючи про ваш приїзд (журналістів і урядовців із Сімферополя. — Авт.) ходили і просили їх згорнутись. Ви поїдете, і на пляжі знову все буде смажитись–паритись, допізна гриміти музика, а до моря не протиснешся».

ДО РЕЧІ

На Кримському півострові діє 558 пляжів, із них 339 належать різним санаторно–курортним і оздоровчим закладам, решта 219 (ще два роки тому їх було всього 60) — безкоштовні, з вільним доступом. За інформацією Міністерства курортів і туризму Криму, станом на 10 липня паспорти отримали 473 пляжі. Інші поки що їх не удостоїлись через відсутність каналізації чи водопостачання. Але жоден раніше відкритий пляж не був закритий через невідповідність санітарним нормам, стверджує міністр курортів і туризму Олександр Лієв.

ОФІЦІЙНО

Головне територіальне управління МНС у Криму попереджає про небезпеку обрушення берегових схилів морського узбережжя через прогнозовану цьогоріч активність геологічних процесів. Зокрема, заборонено базування кемпінгів, наметових містечок і перебування людей загалом на Південнобережжі в межах бухти Ласпі до мису Херсонеський, а також мису Іфігенія, Кошка, Зелений мис, Нікіта, Чабан–Куле, Ай–Фока, Пауль–Оба, Алчак, Меганом, поблизу підніжжя Карадагу (ділянки узбережжя від Коктебеля до мису Киїк–Атлама); на Західному узбережжі — в районі населених пунктів Піщане, Берегове, Углове, Миколаївка (до озера Кизил–Яр); на Керченському півострові — мису Голубиний, Фонар, Бакланів, Тархан, Зюк, Кітен (селища Заводське і Семенівка), від села Геройське до озера Тобечик, мису Такіл, на Чорноморському узбережжі — від мису Такіл до Киз–Аульського маяка. У зв’язку з цим місцеві органи влади мають демонтувати пристосування для спуску на закриті пляжі та встановити попереджувальні знаки і таблички.

ЦІНИ

Вартість житла на кримському узбережжі в пік сезону, тобто з середини липня і до кінця серпня, стартує від 80 грн. на особу (звісно, йдеться про економ–відпочинок). За триразове харчування доведеться доплатити 90—100 грн. Майте на увазі, що з 1 вересня (а в деяких гостьових будиночках уже з 26—27 серпня) ціни на житло будуть значно нижчими.

При написанні статті використано матеріали: umoloda.kiev.ua

Рекомендуємо

Новини автора: Dimokk