Американські астрофізики Ребекка Мартін і Маріо Лівіо запропонували модель утворення придатних для життя планет, згідно з якою можливість їх існування визначається радіусом орбіти газового гіганта в системі та щільністю поясу астероїдів.

Свою доповідь вони опублікували в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, а її короткий зміст можна прочитати на сайті NASA.

Автори аналізували механізм виникнення планет на основі даних про Сонячну систему. Вчені звернули увагу на те, що Юпітер відділений від Марса і Землі поясом астероїдів, в той час як у більшості зовнішніх систем газові гіганти знаходяться набагато ближче до своїх зірок.

Астрофізики передбачили, що таке відносне положення поясу астероїдів і газового гіганта в нашій системі може бути не випадково і пов’язано з виникненням життя. Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені провели моделювання того, як утворення внутрішніх планет на зразок Землі або Марса залежить від руху газових гігантів.

Виявилося, що якщо газовий гігант з часом сильно наближається до своєї зірки, то по ходу руху він не дає утворитися більш дрібним кам’янистим планетам. Протопланетний матеріал в такому випадку залишається «розмазаним». Однак, якщо гігант залишається на тій же орбіті, де й сформувався, то його гравітаційний вплив породжує дуже щільний пояс астероїдів, які постійно бомбардують внутрішні планети, що знищує на них усе живе.

За словами авторів, існує оптимальний радіус орбіти, на який повинен опуститися газовий гігант, щоб на внутрішніх планетах могло з’явитися і зберегтися життя.

Таким чином, відповідно до теорії американських вчених шукати життя тепер варто лише на планетах тих зоряних систем, де підтверджено присутність такого ж газового гіганта. Зрозуміло, за умови, що ймовірна населена планета сама має приблизно таке ж розташування як Земля.

Таким умовам задовольняють лише 19 з 520 вже відкритих зоряних систем, пише Рідус.

от Dimokk