Китай і Україна: дружба чи ні?

Китай і Україна: дружба чи ні?
Оценить

Зустрічаю недавно старого свого знайомого. Олег знайомий з багатьма важливими і не дуже важливими людьми в нашому діловому світі, які люблять мати справи з Китайською народною республікою.
І ось слово за слово, згадали ми про одному банку. І через пару секунд Олег і каже: «А знаєш, хто його хоче купити? Китайці».
Ось це так. Виявляється, солідна китайська структура вже найняла дуже крутого аудитора, і він робить duediligence банку. Може далі цього duediligence справа не піде, але всяке у нас може бути.
Нещодавно була інформація про кредит, точніше меморандумі про кредитування Китаєм наших сільгоспвиробників. Писали і про китайський кредит для енергетики, щоб зменшити споживання газу і перейти на альтернативне паливо.
Щось останнім часом інформація про наше економічне співробітництво з Китаєм зачастила. «Неспроста все це», — скажуть одні. «Правильно робимо», — скажуть інші. І хто ж правий? І взагалі — навіщо Китаю Україну? Йому своїх людей мало?
Дружба Україні з Китаєм має ряд особливостей, які варто враховувати і політикам, і експертам. При цьому не варто забувати, що Китай — це Китай, Україна — це Україна, і у них більшого різного, ніж спільного.
Якщо Україна криза істотно поплескав, що Китай, можна сказати, вийшов переможцем. У час, коли в усьому світі вирували фінансові грози, і вже здавалося, що все звалилося, Китай, навпаки, активно нарощував свій експорт і навіть став світовим лідером за рівнем експорту, заробивши мільярди і трильйони.
Як свого часу США завдяки Першій світовій війні з країни-ізгоя стали країною-лідером, так і зараз Китай завдяки світовій кризі так економічно зміцнів, що вже намагається змагатися з Штатами та іншими світовими лідерами.
Як результат, ЗМІ вже говорять про мільярдні інвестиції Китаю в країни Африки, істотній залежності ринку держоблігацій США від прихильності Пекіна, можливий крах ринку доларів, якщо Китай раптом припинить продавати свою продукцію за долари. Розмов багато, і це цілком виправдано.
Китай оцінив свою силу і хоче нею скористатися. Для нього видати кілька мільярдів доларів Україна у вигляді кредиту нескладно і навіть приємно. Так він позбавляється від надлишків долара, в який вже явно не вірить, і хоче замінити ці зелені папірці реальними активами.
Такими реальними активами і можуть бути аграрні об’єкти, в тому числі земельні ділянки, нові виробничі потужності та інші матеріальні активи в Україну. Україна — не Африка, і Китаю цікавіше вкладати в Україну.

Пекін розуміє: близькість Україні до Західної Європи дає багатообіцяючі перспективи його економіці, яка не відмовляється від експортної орієнтації.
Не виключено, що скоро стануть реальністю нові глобальні проекти між Україною та Китаєм. І вони можуть бути настільки глобальними, що вже ніхто не запитає, дружити чи не дружити з цією країною. Україна від цього тільки виграє.
У кожному разі, для Китаю не актуальне гасло «збирання землі російської». Навпаки, для нього Росія — головний економічний противник.
Отримавши в союзники Китай, Україна буде простіше вести торговельну війну з Росією. Хоча при цьому доведеться все більше орієнтувати на Китай, ніж на Росію. Це може викликати непотрібну конфронтацію у відносинах між Києвом і Москвою і ще більше ускладнити співпрацю з Кремлем.
Китай, як і Росія, не дозволить, щоб Україна мала з ним позитивне сальдо у зовнішній торгівлі. За 2011 рік Київ купив товарів у Китаї на 4 млрд дол більше, ніж продав в Китай. Можна говорити тільки про збільшення товарообігу між двома державами, але при збереженні негативного сальдо.
Економіка Китаю — це економіка експорту. Китай не хоче збільшувати внутрішнє споживання, адже це призведе до зростання доходів китайців і подорожчання робочої сили. А найсильніша сторона китайської економіки — дешева робоча сила.
Тому не варто мріяти, що Китай дозволить Україна активно нарощувати експорт своїх товарів у свою країну. Якщо він і погодиться збільшити експорт української продукції, то тільки за умови продажу йому українських виробничих активів або збільшення обсягів китайського експорту.
І це цілком можливо — так можна буде наростити зовнішню торгівлю з Китаєм. Китайські юані — це не долари США і навіть не євро, але не виключено, що своп гривні на юані — це тільки перший крок по знайомству наших людей з цією валютою.
Не варто виключати можливого розвитку подій, коли отриманий юань буде використаний на покупку китайських товарів. Тим самим буде зменшено використання доларів, а потім можна буде збільшити товарообіг в юанях.

Це багато в чому вигідно для Китаю. До того ж, якщо він відмовляється від доларів, Україна отримує можливість ці долари економити. Тут різні підходи і різні цілі. Якщо Китай не знає, що робити із зайвими мільярдами доларів, то Україна ці зайві мільярди дуже б навіть стали в нагоді.
Радикально ситуація може змінитися, якщо на український банківський ринок прийдуть китайські банки, і можна буде використовувати юані для кредитів юридичним особам, а фізособи зможуть зберігати юані на депозитах.
Не виключено, що Україна стоїть на порозі великих змін в економіці, коли замість митного союзу з Росією Київ може створити митний союз з Китаєм, а може, й Великий союз про дружбу і взаємодопомогу.

При написанні статті використано матеріали: epravda.com.ua

Автор: Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру

Рекомендуємо

Новини автора: Dimokk