Ківалов: Я хочу вивести питання про мови з політичної площини в юридичну

Ківалов: Я хочу вивести питання про мови з політичної площини в юридичну
Оценить

Скільки існує незалежність Україні, стільки й триває цинічна експлуатація «мовного» питання.
В Україні проживають більше 130 національностей! Більше 30% — а це більше 14 мільйонів чоловік — належать до національних меншин. Всі вони є нашими співвітчизниками, громадянами України. Ми просто зобов’язані гарантувати і забезпечувати їх права.

Відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об’єднаних Націй про громадянські і політичні права від 1966 року, принципами Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, принципами Гельсінкського Заключного акта 1975 року, право на використання регіональної мови або мови меншин є невід’ємним правом громадянина.

Крім того, 1 січня 2006 року для України набула чинності Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин, яка була підписана Україною ще в 1996 році. Це означає, що наша держава тепер не просто може, а й зобов’язана захищати і підтримувати регіональні мови та мови меншин.

На жаль, незважаючи на міжнародні зобов’язання, під час новітньої історії Україні мовне питання був регламентований Законом України «Про мови в Українській Радянській соціалістичній республіці», який був прийнятий 23 роки тому.
Цей закон вже давно морально застарів і не може бути повноцінним регулятором відносин у такій тонкій сфері, як «мовна», в сьогоднішніх реаліях.

Як бачимо, жодна влада не зважилася навести порядок в «мовної» теми, прийнявши закон, що відповідає сучасним вимогам. Сьогодні ж Закон прийнятий.

Звичайно, значно легше займатися заграванням з народом, нічого не роблячи, а тільки критикуючи, нехай і безпідставно, прийнятий Закон, як це робить так звана опозиція. Природно, ніхто не любить ні реформи, ні реформаторів. Хоч самі реформи приймаються для поліпшення і стабілізації в суспільстві. В даному випадку — у мовній політиці держави. А зрозуміти опозицію можна: вони прямо зацікавлені в тому, щоб стабільності в мовному питанні не було. Адже саме «мовне питання» — один з ключових пунктів у їх передвиборних програмах. Вони на цьому не одні вибори пройшли і раптом хтось намагається забрати у них тему для політичних маніпуляцій!

І так, наша країна просто зобов’язана, підкреслюю, зобов’язана привести своє законодавство у відповідність з міжнародними документами.

Саме це і зробила Верховна Рада, прийнявши 3 липня 2012 Закон «Про основи державної мовної політики».

Зазначу, що ще до голосування в сесійній залі ми отримали величезну кількість експертних висновків. Вчені висловлювали свою думку, а також дали масу пропозицій до цього закону (тоді ще — законопроекту).

Відповідність тексту Закону положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин було встановлено фахівцями Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Київського національного лінгвістичного університету, Тернопільського національного педагогічного університету ім.В. Гнатюка, Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і іншими відомими вченими нашої країни.

Вчені Київського національного університету ім.Т.Г. Шевченко також вважають, що цей документ відповідає міжнародним стандартам прав людини.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), вивчаючи наш мовний проект, дала висновок, в якому зазначила, що цей законопроект врахував ряд серйозних зауважень, висловлених комісією щодо попереднього проекту.

Тобто, текст закону схвалений вченими, міжнародними організаціями, відповідає Хартії. Здавалося б, треба радіти, що такий документ з’явився в Україну. Проте, як завжди, втрутилася політика. Вірніше, окремі карликові політики, які страждають «комплексом Наполеона». Вони на догоду своїм ницим амбіціям готові принести і стабільність в країні, і будь-яка мова, та й саму країну, якщо вона буде заважати їх інтересам і амбіціям. Що вони, втім, уже давно й роблять, бігаючи по всьому світу і поливаючи брудом Україна. Вони не розуміють, що змішують з брудом і себе, адже вони теж частина Україні.

Безумовно, Закон не ідеальний. Ідеального закону взагалі не існує, так як і саме поняття «ідеал» все трактують по-різному. Хтось від закону в захваті, а комусь він не подобається зовсім. І це нормально, враховуючи складність і об’ємність мовного питання.

Подобається комусь чи ні, але є факт, і я хочу це особливо підкреслити: текст Закону повністю відповідає міжнародним зобов’язанням України.

Думаю, що Президент України, який є гарантом дотримання прав і свобод людини і громадянина, обов’язково підпише цей Закон. Адже він приймається в інтересах наших громадян і на виконання зобов’язань перед європейською спільнотою.

При написанні статті використано матеріали: Пресс-служба Сергея Кивалова

Рекомендуємо

Новини автора: Dimokk