Запрограмовані жертвопринесення

Запрограмовані жертвопринесення
Оценить


Відмова у продовженні акредитації послу Швеції Стефану Ерікссону, тепер з новою силою змушує Брюссель звернутися до білоруської темі.

Наслідки скандальної історії з проникненням в повітряний простір суверенної Білорусі шведського літака з презентами для білорусів-плюшевими ведмедиками, продовжують розходитися колами вже не тільки по структурам правлячого режиму, але і Євросоюзу. Очевидно, що і Москва не залишиться осторонь.

Протягом усього липня, в різного роду ЗМІ періодично з’являлася інформація, яка все ж не давала цільної картини того, що сталося 4 липня в небі Білорусі. Очевидну розгубленість своїми суперечливими коментарями демонстрували високопоставлені чиновники і агітпроп. Всі чекали слова Олександра Лукашенка. І воно прозвучало.

Були звільнені командувач об’єднаними ВПС і військами ППО і глава прикордонного відомства. Були покарані, але залишившись на своїх місцях, керівники КДБ, міністерства оборони та держсекретаріату Ради безпеки. Загалом, схоже, акція шведських піарників вдалася. Виникли приводи для недовіри, сумніви в боєготовності білоруських ППО, та й усієї системи забезпечення національної безпеки країни. Звичайно, особливе занепокоєння з цього приводу у білоруського керівництва повинна викликати голосна і негласна реакція російського стратегічного союзника. Навряд чи варто сумніватися, що побував в Мінську Дмитро Медведєв, так вже вийшло, після шведських «ведмежих польотів», не торкався цієї теми в розмові c Лукашенко.

Демонстративно веселий настрій російського прем’єр-міністра, що став в Мінську ще й союзним прем’єром, явно був здатний лише підсилити тривоги білоруських союзників з приводу мало передбачуваною реакції Москви і можливих наслідків події.

Подальша дискусія про командуючого Єдиної системою ППО союзної держави РФ-РБ, яким, як обіцяли, повинен стати білоруський генерал, видається вже малоцікавою. «Після цього інциденту стало зрозуміло, що система ППО Білорусі як частина єдиної системи ППО союзної держави не в змозі технічно зафіксувати порушення повітряного простору країни легкомоторним літаком, маневрують по висоті і використовує в своїх інтересах рельєф місцевості», — резюмував Віктор Літовкін — відповідальний редактор « Незалежного військового огляду ». А офіційні публічні думки російських чиновників на цей рахунок можна було, до сих пір, почути тільки з вуст держсекретаря все того ж союзної держави Григорій Рапота, колись разом з Путіним служив у розвідці. Будучи в святковому настрої разом з іншими гостями на «Слов’янському базарі у Вітебську» і по ходу відповідаючи на різні питання, він, зокрема, зазначив: «Всі питання, які задає громадськість з приводу боєготовності союзних ППО, абсолютно закономірні».

Яким чином тепер будуть підвищувати їх боєготовність на білоруському напрямку залишається тільки гадати. Зростає ймовірність появи нових російських зенітно-ракетних комплексів та інших видів озброєнь на білоруській території. Особливо в контексті заходів у відповідь на посилення присутності НАТО на територіях сусідніх з Білоруссю натовських держав. Для низько літаючих апаратів, типу шведського літачка, білоруське ППО російські союзники, мабуть, тепер посилять не лякаючими Європу «Іскандерів» і «Тріумф», а пересувними ЗРК типу «Тор» і ін Кремль не забуває при цьому свій і Калінінградський плацдарм для «охолодження» планів натовських стратегів.

До речі, розміщені в цьому російському анклаві збройні сили теоретично входять в так звану Регіональну військове угрупування союзних Білорусі та Російської Федерації. У підписаних і ратифікованих документах її кістяк складає білоруська армія. А в разі виникнення зовнішньої загрози, нею повинен командувати голова Вищої держради союзної держави. До сих пір, їм беззмінно залишається президент Білорусі. Про це якось не люблять вголос говорити, міркувати юристи Путін і Медведєв.

Не варто сумніватися, що не тільки в Москві, але і в Мінську не могли залишити без уваги з’явилися повідомлення про швидку появу в Польщі американських фахівців для обслуговування авіатехніки і виділенні НАТО 7 млн ​​євро для будівництва на литовської військовій базі в Шауляй додаткових сховищ для авіапалива. Але ж інформація про це з’явилася в ЗМІ, так вже вийшло, після авіанальоту шведських «плюшевих ведмедиків».

Чим не привід пов’язати якось всі ці події для нагадування про свою значущість і, головне, збільшення фінансування оборони «союзної держави»? Та й Кремль знову може «клюнути» на натовську «загрозу» і забути в черговий раз свої претензії до білоруської економічної моделі.

Є підстави вважати, що в розгорнулася, поки що дозованою, пропагандистської війни, білоруська сторона спробує ще раз нагадати з якій території прилетіли шведські ведмедики. І придворні мозговеди будуть детально розбирати, шукати, наприклад, причини прозвучали з Вільнюса суперечливих заяв з приводу неодноразових порушень (туди-сюди) шведським літаком литовсько-білоруського кордону.

Напередодні майбутніх восени парламентських виборів в обох країнах, ця тема може отримати гучне звучання. Але якщо в Литві нею може скористатися опозиція, то в Білорусі зовсім вийде навпаки. Влада вже розгортають чергову пропагандистську кампанію проти опозиції, яку, нібито, особисто «годував» ще в 2010 році на президентських виборах посол Швеції в Білорусі Стефан Ерікссон.

Як показує білоруський досвід таких кампаній, вони неминуче завершуються жертвопринесеннями. Мабуть, варто лише зазначити, що з такими голослівними звинуваченнями на адресу шведського посла на цей раз виступив по державному телебаченню всього лише, в общем-то рядовий, пропагандист-соціолог.

Між іншим, його іноді можна було бачити і в європейських столицях на дискусіях про європейський діалозі. Чи підуть за цим одіозним телевиступом більш «авторитетні» заяви на задану тему, однозначно сказати важко. Думається, що швидше за все так, ніж ні. Як і з приводу особливої ​​важливості, з урахуванням спільних сторінок історії, збереження і розвитку добросусідських відносин між Білоруссю та Литвою. Судячи з першої реакції Брюсселя на фактичну висилку з Мінська шведського посла, вона матиме своє продовження.

У наступному році адже Литва буде головувати в Євросоюзі, до чого Вільнюс готується дуже відповідально. Слід також нагадати, що в тому ж році Вільнюс стане місцем проведення саміту євросоюзної «Східного партнерства». Рішення про це недавно було прийнято в Брюсселі, де також був присутній, після довгого вимушеної перерви з відомих причин, сам міністр закордонних справ Білорусі Сергій Мартинов. Є підстави припускати, що вже тоді він знав про що насувається, по суті запрограмованому кризі зі Стокгольмом і як наслідок, з Брюсселем.

Наскільки про реальні перспективи цієї кризи були в курсі єврокомісари та інші співрозмовники колишнього посла Білорусі в Брюсселі, яким Мартинов встиг трохи попрацювати до призначення міністром, доводиться сумніватися. Адже останнім часом знову стали чутні голоси про необхідність наведення мостів з офіційним Мінськом, щоб подолати що виник після 19 грудня 201 0 року тупик. При цьому нерідко з вуст відповідальних чиновників тієї чи іншої країни Євросоюзу можна було почути про вигідність такого тупика для Москви, яка прагне поглинути Білорусь.

Правда єврокомісар Штефан Фюле, якого називають архітектором модернізаційного діалогу, такі висловлювання деяких чиновників назвав «безглуздими». Може й так. Разом з тим, як відзначають багато експертів, Москва все це слухає, та «їсть». І як проговорився в Мінську союзний прем’єр Медведєв, від запрограмованих планів з приватизації за участю російського капіталу, Білорусі «не відкрутитися». Це повною мірою стосується і щільного військового та військово-технічного співробітництва в рамках так званого союзного держави. Про реальні для цього утворення наслідки зробленого білоруським Головнокомандувачем жертвопринесення треба буде судити по реакції російського Верховного головнокомандувача. А він, як це буває завжди в його стилі, зберігає зловісне мовчання. До пори до часу.

Після всього, що відбулося з шведським послом, цілком доречним виникає питання: з чим йому їхати до Вільнюса на саміт «Східного партнерства»? Про затіяному було модернізаційному діалозі тепер якось і згадувати ніяково. Усіх його білоруських суб’єктів чекає чергове жертвоприношення. Не більше.

Правда, одним з відповідей на ймовірність появи міністра Мартинова у Вільнюсі може бути і такий, що до того часу, коли в литовській столиці зберуться пострадянські східні партнери Євросоюзу, багаторічний керівник зовнішньополітичного відомства Білорусі бути їм перестане. Але в існуючій системі абсолютної влади, про реальний вплив глави МЗС, втім, як і керівників інших відомств, серйозно говорити навряд чи варто.

І це знову продемонстрували розборки з генералами з приводу шведських ведмедиків і прозвучала оцінка МЗС багаторічної роботи посла Швеції в Білорусі, яка «була направлена ​​не на зміцнення білорусько-шведських відносин, а на їх руйнування». Після такої констатації, дипломатичні відносини між двома країнами на рівні Тимчасово повірених вже будуть сприйматися, як диво.

Рекомендуємо

Новини автора: newsone